avangard-pressa.ru

Тема 2 Становлення грецької державності - Политология

1. Патріотичний рух греків на початку XIX ст.

2. Початок і хід грецької національної революції.

3. Втручання європейських держав у греко-турецьку війну та проголошення незалежності Греції.

4. Зовнішня політика Греції у другій половині XIX ст.

Джерела та література

Арш Г. Л, Греция и восточный кризис 70-х гг. 19 в // Русско-турецкая война 1877 – 1878 гг. и Балканы. – М. 1978.

Арш Г. Л. Греческая революция 1821 – 1829 гг. // Новая и новейшая история. – 1971. - № 2.

Арш Г. Л. Иоанн Каподистрия в России // Вопросы истории. – 1976. - № 5.

Арш Г. Л. Иоанн Каподистрия и греческая национально-освободительная революция 1821 г. // Новая и новейшая история. – 1976. - № 3.

Арш Г. Л. Иоанн Каподистрия и Греческое национально-освободительное движение 1809-1822 гг. – М. 1976.

Арш Г. Л. Тайное общество «Филики Этерия». Из истории борьбы Греции за свержение османского ига. – М. 1965.

Арш Г. Л. Этеристское движение в России. Освободительная борьба греческого народа и русско-греческие связи. – М. 1970.

Виноградов В. Н. Джордж Каннинг, Россия и освобождение Греции // Новая и новейшая история. – 1981. - № 6.

Вирнас Т. Филики Этерия // Новая и новейшая история. – 1964. - № 3.

Гедьо Г. В. Дипломатична діяльність І. Каподістрії та його роль у формуванні державної адміністрації Греції // Український історичний журнал. – 2006. - № 2.

Достян И. С., Логачев К. И. Греческие земли в конце 18 – начале 19 в. Ионическая республика // Формирование национальных независимых государств на Балканах: Конец 18 – 70-е гг. 19 в. – М. 1986.

Мисюревич О. Е. Греческая революция 1821 г. В представлениях ее участников // Вестник Московского университета. Серия 8. История. – 1997. - № 2.

Мисюревич О. Е. «Русская партия» и развитие национальной идеологии в Греции // Вестник Московского университета. Серия 8. История. – 1997. - № 6.

Нарочницкий А. Л. Греческое национально-освободительное движение и Россия (1801 – 1831 // Исторические и историко-культурные процессы на Балканах. – М. 1982.

Петрунина О. Е. Представления греков о судьбе Османской империи в 18 – начале 20 века // Вестник Московского университета. Серия 13. Востоковедение. – 2009. - № 1.

Политические, общественные и культурные связи народов СССР и Греции (19 – 20 века). – М. 1989.

Сенкевич И. Г. Россия и критское восстание 1866 – 1869 гг. – М. 1970.

Соколовская О. В. Греция на путях становления буржуазного государства 1878 – 1918 гг. // Балканы в конце 19 – начале 20 века. – М., 1991.

Соколовская О. В. Из истории умиротворения Крита и спасения православного населения в период кризиса 1897 – 1898 гг. // Славяноведение. – 2008. - № 2.

Станиславская А. М. Россия и Греция в конце 18 – начале 19 в. Политика России в Ионической республике 1798 – 1807. – М. 1976.

Терентьєва Н. О. «Філікі етерія» та його роль у грецькому національно-визвольному рухові першої чверті 19 ст. // Український історичний журнал. – 2006. - № 1.

Фадеев А. В. Греческое национально-освободительное движение и русское общество первых десятилетий 19 века // Новая и новейшая история. – 1964. - № 3.

Шеремет В. И. Греческая революция 1821 – 1830 гг. и турецкие реформаторы и консерваторы // Славяноведение. – 1993. - № 1.

Шпара О. Внешняя политика Каннинга и греческий вопрос. – Вопросы истории. – 1947. - № 12.

Методичні поради

Рубіж ХVІІІ–ХІХ ст. позначився швидким зростанням грецького національно-визвольного руху. Іонічна республіка, яка виникла під впливом зовнішніх чинників. Сербське повстання сприяло поширенню національних ідей, створювались таємні патріотичні товариства і об’єднання. Особливо активну діяльність розгорнуло таємне товариство “Союз друзів”. Створене у 1814 р. в Одесі, воно швидко поширило свою діяльність на територію Греції.

На початку 1821 р. всенародне повстання охопило цілу країну. За таких умов грецькі Національні збори проголосили незалежність країни і прийняли конституцію. Султанський уряд, який жорстоко придушував національні виступи греків, був неспроможний власними силами боротися з повстанцями і тому звернувся по допомогу до свого єгипетського васала. Визвольна війна греків проти османського панування знайшла значний відгомін серед прогресивної громадськості Європи. У багатьох країнахвиникли комітети філеллінів – друзів Греції. Безпосередню участь у національно-визвольній боротьбі греків брали волонтери з німецьких держав, Франції, Англії та інших країн. Серед волонтерів був й визначний англійський поет Д.Байрон.

Грецький національно-визвольний рух підтримали Австрія, Англія, Росія, Франція, які поставили перед Портою вимогу надати Греції автономію. В результаті формально повна незалежність Греції була визнана великими європейськими державами Лондонським протоколом 1830 р.

Контрольні питання

● грецькі землі у складі Османської імперії: територія і політичний устрій;

● господарський розвиток на грецькій території і його особливості;

● становище грецької православної церкви;

● фанаріоти в системі османського управління;

● клефти – грецькі гайдуки;

● турецька система арматольної варти;

● поширення просвітницьких ідей у Греції;

● похід повстанського загону О.Іпсіланті та його значення для дальшого

итку національно-визвольної боротьби греків;

● проголошення грецькими Національними зборами незалежності країни у

2 р.;

● грецьке питання у зовнішній політиці Австрії, Англії, Росії і Франції;

● англо-російсько-французька конвенція (Лондонська) 1827 р.;

● повторне проголошення незалежності Греції і прийняття її конституції;

● грецьке питання в умовах Адріанопольського миру 1829 р.;

● Лондонський протокол 1830 р. та його ухвали.